Як я люблю Тебе,Ісусе,всьому світові розкажу,
Я низенько Тобі вклонюся і до Ран Святих припаду,
Розкажу,як серце радіє, загорається ,як свіча,
Як відчую я Божий дотик,то ликує душа моя .
Та стискає у грудях від горя,як згадаю муки страшні
Як дивлюсь на скатоване тіло,котяться сльози з очей рясні
Коли бачу я Рани глибокі і болючі терпіння Твої,
Плачу я над своїми гріхами,бо Твій біль болить і мені.
Мій Ісусе,як в гробі лежиш Ти ,заповитий немов дитя,
О,як туга на мене давить,крає серце гріховність моя,
Та я знаю,Ти смерть подолаєш і воскресне нове життя,
Перетвориться сум у радість,знов з Ісусом душа моя.
Разом з небом й землею радію,коли бачу Славу Твою,
Мій Ісусе,я дуже мрію,що у Вічністі, доТобе прийду,
І що стрінеш мене на порозі, скажеш тихо:"Небійся,це Я,
Так життя ти зуміла прожити,що здійснилася мрія твоя".
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 7936 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Заброшенная дверь - Марта Дитятева есть такая картина,она извесная, жаль сегодня не нашла её в инете.Я смотрела на неё когда то, и думала:" Интересно к кому это пришел Иисус, а Его не пускают, Он стучит и ждёт?",И вообще там нарисованы были такие заросли из репейника,странно , что к такому человеку пришел Сам Иисус.А когда я первый раз попала на собрание, то услышала проповедь про \\\"Се стою и стучу\\\",и как же я удивилась,что это дверь к сердцу каждого.В тот вечер я открыла Ему своё сердце и никога об этом не жалела.